Адреса: м. Дніпро, пр. Гагаріна, 72, 49010
Телефон: + 038 (056) 760-85-16, + 038 (056) 760-85-19
E-mail: [email protected]
Завідувач кафедри – Скалозуб Володимир Васильович, доктор фізико-математичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік АН вищої освіти України, заслужений професор ДНУ.
Професорсько-викладацький склад: Скалозуб Володимир Васильович, д.ф.-м.н., професор; Соколовський Олександр Йосипович, д.ф.-м.н., професор; Гладуш Валентин Данилович, д.ф.-м.н., професор; Глушков Віталій Миколайович, д.ф.-м.н., професор; Савчук Варфоломій Степанович, д.і.н., професор; Орлянський Олег Юрійович, к.ф.-м.н., доцент; Турінов Андрій Миколайович, к.ф.-м.н.; Лягушин Сергій Федорович, к.ф.-м.н., доцент; Григор’єв Сергій Борисович, к.ф.-м.н., доцент.
Кафедра теоретичної фізики заснована в 1928 році, перша спеціальна кафедра університету. Перший завідувач – проф. Б.М. Фінкельштейн, один із організаторів Дніпропетровського фізико-технічного інституту, його директор (1932-1937 рр.). Очолював кафедру весь передвоєнний час. Розвивалася тематика: теорія електролітів, фізичне металознавство, методи досліджень твердих тіл. Кафедра давала випускникам освіту на рівні тогочасних світових вимог.
Після повернення з евакуації кафедру очолив доц. О.П. Кирпичов, він був завідувачем із 1944 до 1967 року. Наукові дослідження цього періоду пов’язані з розвитком квантової теорії поля та теорії гравітації. Було започатковано освіту теоретиків із наголосом на квантовій теорії поля, що складає основу фізичної картини світу. У 60-і роки на кафедрі існувала спеціалізація з ядерної фізики, було створено відповідну науково-дослідну лабораторію (НДЛ), яка досліджувала ефект Мьосбауера.
З 1967 до 1984 року завідувачем кафедри був доц. В.С. Ваняшин. Тривали дослідження з квантової теорії поля, фізики елементарних частинок, теорії гравітації, їх математичних методів. З’явилися фахівці з термодинаміки та статистичної фізики. Кафедра розвивала співробітництво з відомими науковими закладами в Радянському Союзі та за кордоном. Кафедру вславила робота В.С. Ваняшина 1965 року (в співавторстві з М.В. Терентьєвим), яка заклала основу розуміння природи сильної взаємодії, де спостерігається асимптотична свобода частинок на малих відстанях. Випускники кафедри досягали значних успіхів як фізики-дослідники, отримуючи при цьому також кваліфікацію вчителя. Вони й зараз домінують серед викладачів фізики регіону.
У 1984 кафедру переводять із фізичного на педагогічний факультет з метою переорієнтації на потреби середньої школи. На той час її очолив доц. Ярошенко А.П., який доклав великих зусиль для збереження наукового потенціалу кафедри в період перебудови. Викладачі кафедри захистили кілька докторських дисертацій і дослідницька робота мала вийти на новий рівень. Це було реалізовано відкриттям під науковим керівництвом проф. В.В. Скалозуба, що був на той час деканом фізичного факультету, в 1991 році НДЛ квантової хромоплазми, а в 1992 році – нової теоретичної кафедри в Дніпропетровському державному університеті – кафедри квантової макрофізики, де було реалізовано амбітну програму теоретичних досліджень квантових макроскопічних явищ у екстремальних зовнішніх умовах (зокрема, в ранньому Всесвіті) та пошуку сигналів нової фізики за результатами експериментів на сучасних прискорювачах елементарних частинок. Кафедра квантової макрофізики мала значні успіхи в підготовці кадрів вищої кваліфікації й участі в міжнародних проектах. Вона стала базою для проведення щодва роки, починаючи з 2007 року, міжнародних шкіл-семінарів «Нова фізика та квантова хромодинаміка в зовнішніх умовах».
Кафедра теоретичної фізики, яку очолювали: в 1992-1999 роках проф. О.О. Капустніков, один із піонерів досліджень за межами стандартної моделі елементарних частинок – у галузі квантової теорії полів зі спонтанно порушеною суперсиметрією та супермембран, а в 1999-2006 роках декан фізичного факультету проф. Р.С. Тутік, відомий фахівець із адронної фізики та математичних методів квантової теорії поля, розвивала квантово-польову та гравітаційну тематику. Тут 1994 року було створено НДЛ теоретичної фізики. Теоретичні кафедри спільно проводили підготовку вчителів фізики в рамках спеціальності «Фізика та основи інформатики». У 2006 році завідувачем кафедри було обрано доц. О.Ю. Орлянського, фахівця з теорії гравітації та невтомного пропагандиста фізики. У 2007 р. до кафедри квантової макрофізики було приєднано кафедру фізики фізико-технічного факультету (ФТФ). Вона була створена у 1952 році і до 2007 року знаходилась у складі ФТФ. У 2011 році обидві теоретичні кафедри об’єднано знов у кафедру теоретичної фізики під керівництвом проф. В.В. Скалозуба.
Спеціальності та рівні освіти, за якими ведеться підготовка: Підготовка ведеться за рівнями освіти «бакалавр», «спеціаліст» і «магістр», спеціальність – «фізика та астрономія». На кафедрі функціонують аспірантура й докторантура за спеціальністю «теоретична фізика».
Основні дисципліни, що викладаються кафедрою: Теоретична механіка, електродинаміка, квантова механіка, термодинаміка та статистична фізика, методи математичної фізики, математичні методи теоретичної фізики, квантова електродинаміка, теорія калібрувальних полів, фізика елементарних частинок, теорія мезоскопічних систем, електродинаміка суцільних середовищ, теорія нерівноважних процесів, теорія гравітації, Монте-Карло симуляції у фізиці на ґратках, моделювання процесів у відкритих квантових системах.
Місця роботи випускників: Науково-дослідні установи та вищі навчальні заклади України й інших країн (Інститут теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України, ЦЕРН, Об’єднаний інститут ядерних досліджень – ОІЯД (Дубна), ДНУ ім. Олеся Гончара, Національний гірничий університет (Дніпро), University College London, University of Sussex (Англія)), середні навчальні заклади регіону, банки та фінансово-аналітичні структури, IT компанії, приватні та державні підприємства, що впроваджують новітні промислові й енергетичні технології.
Основні напрями наукової роботи кафедри:
– квантова теорія поля, фізика високих енергій та елементарних частинок, пошуки нових частинок за рамками Стандартної моделі (керівник – проф. В.В. Скалозуб);
– теорія мезоскопічних квантових систем, квантовий транспорт через резонансні системи (квантові точки, квантові діоди) (керівник – проф. В.В. Скалозуб);
– теорія нерівноважних процесів, гідродинаміка плазми, статистична теорія твердого тіла, дослідження випромінювання багаточастинкових систем, фазові переходи та критичні явища в конденсованій речовині (керівник – проф. О.Й. Соколовський);
– теорія гравітації та космологія (керівники – проф. М.П. Коркіна, доц. Орлянський О.Ю.);
– астрофізичні та космологічні конфігурації загальної теорії відносності та теорії Калуци–Клейна, класичні та квантові моделі гравітаційного колапсу (керівник – проф. В.Д. Гладуш);
– квантова механіка молекул, аналітичні та комп’ютерні методи розрахунку електронної структури молекул, теорія збуджених станів (керівник – проф. В.М. Глушков);
– історія науки і техніки (керівник – проф. В.С. Савчук).
Співробітництво під керівництвом проф. В.В. Скалозуба розвивається на базі досліджень на Великому гадронному колайдері: ЦЕРН (Женева, Швейцарія), Ecole Polytechnique (Париж, Франція), групи теоретиків Лейпцизького університету (Німеччина), філії Міжнародного центру теоретичної фізики (Гомель, Білорусь). Є традиційні зв’язки з ОІЯД. Проф. В.М. Глушков виконує спільні дослідження з ученими з Оксфордського університету (Англія) та Лоренського університету ім. Анрі Пуанкаре (м. Вандувр-ле-Нансі, Франція). У проф. В.С. Савчука встановилися контакти з Академією історії (Вроцлав, Польща). Молоді вчені регулярно беруть участь у конференціях центральноєвропейської кооперації в статистичній фізиці та з обчислень і з використанням відеокарт (GPU технології).
Невеликі групи теоретиків відрізняються дружніми стосунками та взаємодопомогою в навчанні. Серед студентів є аматори спорту, насамперед, футболу та гірських лиж, музики, поезії, клубу веселих і кмітливих.